Іноді корисно робити компроміси, тобто йти на поступки один одному. Також дуже важливо уміти визнавати свої помилки, як право інших помилятися.
Дуже важливо частіше поділятися своїми думками, не скупитися на похвалу, добрі слова.
У сім’ї, крім дорослих, у неповноцінному спілкуванні бідують також і діти. Спілкування є одним з основних факторів формування особистості дитини. Потреба в спілкуванні з'являється в дитини із самого народження. Вже у віці 2-х місяців побачивши матері його особа опромінюється посмішкою.
Спілкування батьків з дітьми має величезне значення для їхнього повноцінного розвитку. Доведено, що діти, позбавлений можливості спілкуватися з родителями, характеризуються низьким рівнем саморегуляції поводження, мають підвищену чутливість до звертання до них дорослого, випробують труднощі в спілкуванні з однолітками.
У багатьох сім’ях здебільшого діти частіше спілкуються з матір'ю, чим з батьком. Бесіди ж з батьком мають короткочасний характер. У деяких дітей узагалі відсутні довірчі відносини як з батьком, так і з матір'ю. Найчастіше це буває в сім’ях, де не установилися близькі духовні контакти як між чоловіками, так і між родителями і дітьми. У таких сім’ях головної є воля одного з чоловіків, а взаємини з іншими членами сім’ї ґрунтується на наказах, підпорядкуванні, образах. Це впливає на формування в дітей здатності до повноцінного спілкування.
Таким чином, на батьках лежить відповідальність за виховання в дітей здатності до людського спілкування, тому що саме в сім’ї діти засвоюють характер спілкування. Крім того, від уміння чоловіків спілкуватися багато в чому залежить і морально-психологічне благополуччя всіх членів сім’ї.
Сьогодні мало хто заперечує той факт, що ключова роль у сім’ї належить жінці. Саме її свідомість, поводження, її роль як чоловіки, матері, робітниці пред'являють до неї високі вимоги.
Ця подвійність впливу професійної зайнятості жінок безпосередньо переноситься і на процес виховання. Однак позитивні і негативні моменти даного впливу залежать як від морально-психологічного клімату в сім’ї, так і від особистості матері, рівня її освіченості, загальної культури, авторитету в дитини. Отже, є сім’ї і професії, де зазначене вплив є позитивним, але чимало і таких (мова йде про малокваліфіковану працю), де професійна робота матері приносить більше шкоди, чим користі .
Величезна роль жінки як організатора сім’ї, як охоронниці сімейного вогнища в найкращому змісті цього слова. «Не слід забувати тієї обставини,— відзначає В.А. Сысенко,— що юнаки і дівчини успадковують від батьків не тільки темперамент, характер, але також стиль поводження, спілкування, форми відповідних реакцій. Тут діють закони соціального спадкування» .
Уміння будувати сім’ю — особливий дарунок жінки. В даний час, як показують дослідження, ніколи не свариться приблизно тільки чверть сімей . Але порівняно широка поширеність сварок і конфліктів говорить про тім, як велико для функціонування сім’ї уміння не загострювати, а переборювати сварки, тобто творити, формувати культуру подружніх взаємин, яку треба цілеспрямовано виховувати й у сім’ї, і в школі. Культурою же визначається і відношення чоловіків до самого виховання дітей, зокрема розуміння змісту і значення морального виховання у формуванні особистості.
В даний час для того, щоб забезпечити раціональне сполучення ролей матері, робітниці, господарки, у країні здійснений ряд мір, спрямованих на полегшення положення жінок, що сполучають професійну працю і материнство, на допомогу у вихованні дітей і виконанні батьківських обов'язків, посилення психологічної і педагогічної допомоги. Це привело до деяких позитивних зрушень. Однак дотепер не вирішене питання про неповний робочий день для чи матерів про скорочений робочий тиждень, слабко розвита допомога вдома. Усе ще дебатується можливість оплачуваної відпустки жінкам-матерям по відходу за дитиною до досягнення їм двох-трьох років, а також число оплачуваних днів при хворобі дитини. Дотепер цілком не задоволена потреба населення в дитячих дошкільних установах. Разом з тим як світовий, так і вітчизняний досвід переконує, що ріст добробуту не веде до автоматичного росту ефективності сімейного виховання. Більш того, що покращилися матеріальні можливості сім’ї нерідко використовуються, і особливо матір'ю, на шкоду моральному розвитку дітей, підсилюючи в них утриманські настрої, формуючи зневагу до праці — головній сфері зв'язку людини із суспільством, а отже, і головному джерелу трудової моралі, що визначає весь спосіб життя людини. Інакше кажучи, і матері повинні одержувати підготовку до самостійному життю.
