Кращий приклад - це приклад батьків. У більшості випадків діти є відображенням батьків. Звичайно ж, виховна функція на цьому не вичерпується. Можна говорити і про самовиховання в сім’ї.
Якщо говорити про дитину, то в сім’ї вона одержує перші трудові навички: займається самообслуговуванням, робить допомогу по будинку, здобуває досвід турботи про батьків, братів і сестер, а головне, вчиться розумному споживанню матеріальних і духовних благ.
Ефективність сімейного виховання залежить, з одного боку, від соціально-економічного потенціалу сім’ї, з іншого боку - від морально-психологічного клімату [1].
Сім’я впливає на все життя людини, але найбільш значна її роль на самому початку життєвого шляху, коли закладаються моральні, психологічні, емоційні основи особистості. Як ніяка інша соціальна група, сім’я має величезний діапазон виховного впливу. Це особливо довірча морально-емоційна атмосфера між її членами, наочний приклад батьків у виконанні суспільних і сімейних обов'язків, спільна праця, бесіди з дітьми на цікавлячі їхні теми, нарешті, авторитет батьків у рішенні ряду складних і важливих для дитини і підлітка проблем і т.д.
Сім’я легше й ефективніше всього здійснює індивідуальний підхід до людини, вчасно зауважує прорахунки у виховній діяльності, активно стимулює що виявляються (часом дуже рано) позитивні якості і бореться з негативними рисами характеру. При цьому, якщо враховувати, що на перші роки життя дитини приходиться ряд важливих «сенситивних піків» розвитку (емоцій, пізнавальної активності, характеру), те значення сімейного виховання виявляється практично незамінним компонентом серед інших соціальних інститутів. От чому, упускаючи можливості впливу на дитину в дошкільні роки, сім’я часто позбавляється її узагалі.
Звичайно, у кожної сім’ї, кожного дорослого свої форми і свої межі можливостей роботи з дітьми. Це залежить не тільки від економічного базису сім’ї, освіченості і загальної культури її членів і навіть не завжди від педагогічних здібностей того чи іншого батька (вони можуть бути спрямовані і на виховання святенницьких і корисливих якостей). Ці можливості визначаються всією сукупністю духовно-моральних, особистісних рис кожного з батьків і членів сім’ї, її морально-психологічною атмосферою.
Справжній авторитет завойовується не просто дидактичними повчаннями (як це намагаються робити в сім’ї, а особливо в школі), а своїм способом життя, поведінкою. Звичайно такий авторитет не підданий ніякої інфляції. Авторитет же сили, залежності, страху легко переходить у свою протилежність, як тільки позбавляється своїх підпірок. Наприклад, у підлітка з'являється фізична сила, і батьки вже не в змозі його покарати. Чи: молода людина починає самостійно, будь-якими шляхами, часом нечесними, добувати гроші, і батьки не можуть, як раніш своїми подачками, змусити його «поважати» себе, прислухатися до їх думки. Проблема морального внутрішньосімейного авторитету дуже важлива й актуальна, тому що її рішення виходить далеко за рамки сім’ї і школи.
Дійсне виховання в сім’ї — велика праця: і фізичний, коли мати доглядає за малям, і розумовий, коли мова йде про його духовний розвиток. На жаль, ця вимога належною мірою не усвідомлюється суспільством (виховання недостатньо стимулюється матеріально, а моральна і соціальна цінність праці матері-виховательки не прирівняна ні в суспільній думці, ні в трудовому законодавстві до професійної праці), та й самою сім’єю, що часто виховує (іноді і непогано) лише своїм «буттям».
Відбудовна функція
сім’ї складається в підтримці здоров'я, життєвого тонусу, організації дозвілля і відпочинку, сім’я стає оздоровчим середовищем, де будь-який член сім’ї вправі сподіватися на турботливе відношення рідних і близьких. Для цього потрібно не тільки морально-психологічна підготовка, але і дотримання режиму праці і відпочинку, режиму харчування та інше.
Організація дозвілля відіграє велику роль у відновленні. Дозвілля служить коштом відновлення фізичних і духовних сил людини. Часто дозвілля відбувається в кожного по-своєму. Хтось дивиться ТВ, слухає музику і т.д. це є пасивним відпочинком. Людина має потребу в активному відпочинку - подорожі, прогулянки. Це приносить більше здоров'я для сім’ї в цілому і кожного її членів.
Під структурою сім’ї розуміється сукупність відносин між її членами, включаючи крім відносин споріднення і систему духовних, моральних відносин, у тому числі відносин влади, авторитету, і т.д. Виділяють авторитарну структуру, де сім’ї поділяються на авторитарні і демократичні. Аналог ц-розподіл на патріархальні, матріархальні і эгалитарные сім’ї. Эгалитарные сім’ї в даний момент займають лідируюче положення в розвитих країнах.
Рольова взаємодія в сім’ї є сукупність норм і зразків поводження одних членів сім’ї стосовно інших. Традиційні ролі, коли жінка господарювала, виховувала дітей, а чоловік був хазяїном, власником майна і забезпечував економічну самостійність сім’ї, змінилися. На сьогоднішній день гнітюче число жінок беруть участь у виробничій діяльності, економічному забезпеченні сім’ї, беруть рівну участь у суспільних рішеннях. З однієї сторони це сприяло розвитку жінки як особистості, равности чоловіків, але з інш-привело до зниження рівня народжуваності і збільшенню числа розводів.
